Ванна кімната — одне з небагатьох приміщень в сучасній квартирі, де для розвитку цвілі сходяться разом максимум умов. Але чому в одних квартирах цвіль є, а в інших ні?
Треба сказати відразу: цвіль у ванній є завжди, навіть якщо ви її не бачите. Мікроскопічні спори цвілевих грибів присутні і в будматеріалах, і в повітрі. Але для того, щоб цвіль почала розвиватися, необхідно одночасне наявність двох «бід»: по-перше, порівняно високою (вище 19 градусів Цельсія) температури, а по-друге, підвищеної — 80% і вище — вологості.
Все це необхідно для того, щоб спори проросли всередину конструкцій і стали видні на поверхні: на цій стадії можна говорити вже про готової «грибниці» — міцелії. Поверхнева чистка результатів вже не дасть: міцелій поширився не лише вшир, але й углиб. Але опускати руки не варто, тому що за умови збереження тих же самих сприятливих условияй (причому вони можуть бути досить вузько локальними) цвіль почне захоплювати...
Гіпсокартонні листи (ГКЛ) володіють унікальною властивістю регулювати вологість у приміщенні: при її надлишку вони вбирають в себе частину вологи, а в разі занадто сухого повітря – віддають її назад. При намоканні ГКЛ стає пластичним і може приймати будь-які форми, що успішно застосовується дизайнерами для створення різних складних конструкцій.
Крім того, гіпсокартон володіє чудовими теплоізоляційними властивостями, легкий в обробці, має малу вагу і порівняно дешевий. При монтажі гіпсокартону на каркас є можливість сховати в утворився зазор не дуже естетичні інженерні комунікації.
Є і недоліки: так гігроскопічність і пластичність у вологому стані є причиною деформацій гіпсокартонних конструкцій при намоканні. Додати деформованого листу первісну форму практично неможливо. Крім того ГКЛ недостатньо міцний, і може бути пошкоджений навіть при слабкому ударі. На щастя, такі пошкодження досить легко усуваються.
