Ванна кімната — одне з небагатьох приміщень в сучасній квартирі, де для розвитку цвілі сходяться разом максимум умов. Але чому в одних квартирах цвіль є, а в інших ні?

Треба сказати відразу: цвіль у ванній є завжди, навіть якщо ви її не бачите. Мікроскопічні спори цвілевих грибів присутні і в будматеріалах, і в повітрі. Але для того, щоб цвіль почала розвиватися, необхідно одночасне наявність двох «бід»: по-перше, порівняно високою (вище 19 градусів Цельсія) температури, а по-друге, підвищеної — 80% і вище — вологості.

Все це необхідно для того, щоб спори проросли всередину конструкцій і стали видні на поверхні: на цій стадії можна говорити вже про готової «грибниці» — міцелії. Поверхнева чистка результатів вже не дасть: міцелій поширився не лише вшир, але й углиб. Але опускати руки не варто, тому що за умови збереження тих же самих сприятливих условияй (причому вони можуть бути досить вузько локальними) цвіль почне захоплювати все нові і нові території, і чим далі, тим складніше буде з нею боротьба.

Які обставини складаються у ванній для того, щоб розвиток цвілі стало тут найбільш вірогідним? Найголовніше з того, що ми ще не перерахували — відсутність або недостатня ефективність вентиляції. Причому навіть наявність потужної витяжної вентиляції не може захистити від утворення «застійних» зон підвищеної вологості, які будуть сприяти розвитку «грибниць».

Утворення цвілі зазвичай ми помічаємо, в першу чергу, суттєвого потемніння силіконового герметика на стику стіни з ванною або душовою кабіною. Але цим все не обмежується: через деякий час ми можемо зіткнутися з отваливающейся плиткою і відшаровується фарбою, а також появою специфічного «затхлого» запаху — він видасть цвіль, навіть якщо на поверхні ми ще не встигли її помітити. І цей запах — не просто неприємна дрібниця, він говорить про те, що концентрація спор у повітрі перевищила безпечну.